Ukrainski Visti, January 01, 1936

              Тї
1 СІЧНЯ' 1936 Число '1 г УКРАГНСЬКІ'ВІСТИ Сторона &
' -
ХРИСТОСгРАЖДАЄТБСЯ
Небо осяла ясная зоря
Ярко як 'сонце в ніч темну світить'
Ангели з неба радість говорять:
Христос родився — славіте! -
Чують новину в полі пастирі
-- Радіють наче невинні діти
Спішать -- зложити поклоні щирі:
Христос родився — славіте!
Через пустині гори і води
Спішать де зоря з чужого світа
Царі з поклоном ген аж зі Сходу:
Христос родився — славіте!
І ми ходімо в вертеп убогий
Візьмімо в дарі враз віри квіти
Поклін зложімо Дитяти Богу —
Христос родився — славіте!
Разом ідімо — вся Україна
Туди' де Правди зоря нам світить
підніметьтся нарід з руінн:
Христос родився — славіте!
Під Тихий Вечір
Вітер ущух прилпг не Кучу-
гурах снігу білий пісок що
ввесь день скакав до очей за-
крутився востаннє довкола бе
різки що похилилась при пло-
ті і — тихо Небо виглади-
ло обличчя розпрозорилось
заперло свій холодний віддих
і жде
Виглядає першої зірки
Цілий рік виходила вона
швидко не отягаючись а нині
забарилася десь там на сході
мов навмисне Мов знає що
тільки малих нетерплячих оче-
нят шукає сьогодні за нею по
далекій синім обрГю
Великий довгий будинок
Ні то казарма ні то барак
Колись там було село
Вечір як вечір тільки роз-
мова не те
Дід Ех не так воно в ни-
нішній вечір за царя 'було
Народ як бджілка Божа гу-
дів А страв усяких наварено
напечено
Син: Вам тату чогось до
цього всього ще й царя хочеть
ся Невже й без царя Свят-
вечір не буває?! От ми в За- -
поріжськім Корпусі
Старший внук: В тебе бать-
ку й досі контрреволюція й
предразсудки Як будеш отак
то мене з комсомолу викинуть
я далебі одкараскаюся од
тебе і в часопис подам
Молодший внук: Хіба то-
бі не цікаво як було?! Свят-
вечір Запоріжський Корпус
Діду чому святий?'
Дід: Бо сип Божий у той
вечір родиться Як зірка па
небі заморгає тоді родиться
Молодший внук: Піду по-
гляну чи моргає
Старший внук: Не виходь
Все це білогвардійщина Нія-
ка зірка ніякий Син Божий
Молодший внук: Тату а
Запоріжськнй Корпус?
Сни: Ех тяжко сьогодні й
згадувать Була дитинко та-
ка частина наша Військова
І я у ній служив і за волю
бився От ми там і Свят Ве-
чір
Старший внук: Замовчи
батьку бо до комісари піду
Син: Мовчу вже мовчу А
ти до комісари таки піди Спи-
тай чи хліба на завтра буде
Крізь віконце заглядає в ха-
ту синє зимове небо По хаті
блудить сумерк якийсь інак
ший як звичайно Ніби лагід-
ніший тепліший хоч хата дав-
но дров на бачила
Молодший внук підходить
па пальцях до вікна
Л
А
Я В
А
ж
— Діду тату! Зірка мор-
гає!
У ледових оковах лежить не
порушно Збруч Річка-неве-личк- а
про яку і пісня співає
і так часто газети згадують
Мов міліонн самоцвітів замер-
зли в ньому А декуди мов
рубіни червоним полумям за-
горяються
Сльози і кров л
По цім боці село ' по тім
якимсь дивом ще одна хата
Така собі звичайна селянська
хата
— Не вибігай синку не за-
глядай бо граничник поба-
чить
Мама каже: Не вибігай а
сама щораз на подвіря вихо-
дить Нібижза чимсь' ніби по
щось а все — через зірку
Вийде мама — синок за нею
Вийшов би й батько та нема
його Ще з того часу як од-
ної ночі прийшли забрали
Синок не знає ні колядок ні
з вертепом не ходив а все та-
ки нинішній вечір такий чо-
гось інакший
Бувало спати не міг а мати
до нього тихесенько щоб сті
ни не підслухали:
— Було колись у нас велике
свято Як тільки перша зірка
зійшла на сході Різдво Хри
стове На памятку що давно- -
давио в землі юдейській Хри
стос Син Божий народився
Ми тоді варили кутю голубці
рибу сушеню Хлопці по селі
ходили колядували:
"Нова радість стала
Яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
Світу засіяла"
Мама комариком коляду бре
шла синок слухав слухав і
засипляв
То знову іншим разом:
— Носили хлопці вертеп
Таку маленьку хатку а в ній
Ісуса і Божу Матір і пастуш
ків з ягнятками
— Живих мамо?
— Зроблене синочку На
памятку живих Перебирали
ся хлопці ріжно Один за Жи
да другий за козу третій за
цигана І весело було синоч
ку
І синок засипляв
Але нині мама не каже йти
спати Суятиться по хаті умі-сц- я
собі не знаходить
Ось вийшла знову на по-
двіря
Синок за нею
Станула і впялила очі в да-
лекі обрії Та не на схід звід-
ки сходила зірка а на захід
де річка-ліевелнч- ка
'
Ген-ге- н за білою скатертю
снігу чорнієть'ся "смуга ліса
Там Збруч 'Галичина
Слухає' матизаслухався ма-
лий" сино'кг "'Забув % навіть [5за
'-'ТА-
зірка зірку вийшла на чи)
стенебо велика' ігяснаякні-кол- и
Вийшла -- і золотими ві-
ями моргає' -
По білім килимі прикотився
від заходу звук Один Др-
угий' ТретійГ
— Колядують уже — шепну-
ла мати і рукою" до очей
— Де?
— Там за Збручем
— То вуйкомамо нині свят
кує?
№
Різдво на Бігуні
й у Пралісах
ЯК СВЯТКУВАЛИ РІЗДВО ВЕЛИКІ ДОСЛІДНИКИ
Ті що йдуть у незнані кра-
їни щоб на бігуні в гущавині
пралісу на пустині або на не
босяжних верхах найти вия-
снення приманливих тайн та
див нашої землі — усе це лю-
ди з залізними нервами та
очандушпим серцем душевні
й тілесні терпіння недостачі й
розчарування врешті щастя
осягу — не зворушує їх З
їх обличчя рідко коли вичита
єте чи серце їх сміється чи
плаче Але у Свят-Вечі- р усе
одно чи вони недалеко бігу
на серед ледів очікують МІСЯ
ЦЯМИ серед ночі перших про-
мінчиків весни — чи під палю-
чим сонцем Африки — тоді їх
сталеві обличчя прояснюють-
ся у спогадах про батьківщи-
ну у світлі свічок на ялинці та
гомоні коляд а зворушене сер
ця лучиться з усім світом ле-
тить геиь — крізь простори —
між людьми
' Дня 24-г- о червня 1898 р ви-
їхав славний дослідний кора-
бель "Фрам" під командою
старого "полярного ведмедя"
Оттоиа Свердрупа у кількаліт-н- у
досвідну подорож па північ
у країну вічного леду У жов-
тні вода довкола нього замер-
зла сонце зайшло на чотири
місяці а залога сиділа серед
вічної зими й тріскучого моро-
зу та займалася науковими до-
свідами1
Аж прийшло Різдво Зало-
га добре підготовила свято
Корабель "Фрам" прибрав
святочний вигляд Його вишу
рували та прикрасили ріжно-барвним- и
лямпіонами й пра-
порцями Залога зібралася
мов на параду: кожний вимив-
ся як дозволяли на це умовн-
ий убрав білі маншети й ков-нір- ці
припняв шліфи й вичи-
стив яко мога кожух Крім
цього кожний причепив собі
кольорову ленту хусточку або
штучну квітку Очевидно в
кухні наготовлено теж усього
що було найкраще: порядний
сніданок з горілкою а на
Святу Вечерю — печеню каву
лікер сорти і врешті до вибо-
ру вино або коняк От що
оповідає сам Свердруп:
"Коли принесли ялинку па-
нувала хвилині' святочна ти-
ша Ялинка блискуча від срі-
бла й золота з червоними й
зеленими свічечками що сто-
яла ось тут серед пітьми по- -
ґляриоі ночі здавалася нам прн
вітом із батьківщини приві-
том із неба Вопа-ніб- и казала
нам що є ще життя що світло
не вмерло на віки Нам здава-
лося що 'ми знаходимося се-
ред наших родин що можемо
взяти за руку кожного хто до
рогий нам
А за хвилину ми закричали
грімко з утіхи й наробили біль
шого гомону ніж наші чоти-роног- і
товариші там у снігу
Те що плакало в наших гру
дях перейшло в радість осо
бливо коли зявилися різдвяні
дарунки Були це здебільшо
го' забавки але ці люди були
тоді дітьми й тішилися баран
чнкамн трубками ляльками
корабликами й чоколядовими
ялинками — як ніколи мабуть
у життю
—: Святкує-(син- у У нього
нині Святий Вечір"
— А'в _нас?
4
-- -' В нас тільки "вечір
-- ' і
Неотягаися нині свят-вечір-ня- ~
зірко! Зійди над нашим
краєм ще швіїдше як минули-
ми роками світи ще ясніше
як' колись Поглянь зпід сво-
їх золотих вій ще 'ласкавіше
на малі головки діточі
Не так на тих що нетерпля-
че ждуть тебе як на тих що
не знають коли на тебе ждати
1 ' 'Галактіон Чіпка
Різдвяні ферії тревалн на
"Фрамі" аж до третього дня
чергового року (1899) Опі-
сля знову почалася тяжка пра
ця й на чердаку й під черда- -
ком де між іншим було 18
ступнів Ц нижче зера а в о-ста- ню
зиму навіть 27 ступнів"
Шість літ перед тим пережи
вала Різдво в подібній околи-
ці ще інша експедиція але в
неї не було так весело Аме-
риканець Ґрел підпоручиик
кінноти дістав був доручення
заснувати па побережжі Робе- -
сона дослідну маґиетпу й ме-тсорольоґі- чпу
станицю З
Ґрелем пішло 25 люда — воя-
ків і дослідників До їх по-
стійної кватнри мала підходити
що року допомогова експеди-
ція щоб змінювати залогу
Але перший пароплав що мав
довезти в 1882 р харчі не міг
дістатися до них через лід
Допомоговиїї корабель з 1883
р наплив на ледяні скелі й
розбився
Все цс припечатало долю
експедиції Засобами що ма-
ли вистарчати на рік харчува-
лися два роки а на третій бу-
ло їх уже замало Люди сиді-
ли в хатині якої дахом був чо-
вен і дожидали своєї долі —
відтяні безконечною віддаллю
ледяної пустині серед пітьми
бігуна без найменшої надії
на рятунок розділюючи по ап
тичному останки харчів
Так застав їх Свят-Вечі- р
1883 року Можна уявити со-
бі який сум і розпука стиска-
ли їх серця в ту хвилину ко-
ли думки линули до рідного
краю до найдорожчих З по-
відморожуваними 'руками но-
гами й носами лежали вони у
своїх спальних мішках жува-
ли тюленячі шкіри щоб заспо-
коїти жорстокий голод В очах
світилася розпука а декілька
з них збожеволіло зовсім В
них не було ялинкових свіче-
чок не було коляд а останній
усміх замерзав на обличчі З
26 люда згинула 19 Сімох
врятувала нова допомого-
ва експедиція дослівно у хви-
лині смертн
В інше Різдво тягнеться
крізь дику непривітну пусти-
ню Азії дослідна каравана д-р- а
Тріпклєра Запаси води дав-
но вичерпалися Найти її не-
ма надії Дорога важка сухий
мороз пронизує людей і ко-
ней Дорога йде вверх Нав-
круги все аж блищить від мо-
розу Др Тріпглєр заохочує
до останнього зусилля
Серце його тремтить на дум-
ку про те що неминуче жде їх
Ніби призначено щоб карава-
на загинула від холоду й спра-
ги
Різдво! Там дома родина
приготовляється до Свят-Ве-чор- а
Якраз тепер починають
дзвонити на всеношне "Мир
на землі во человіціх благово
леніє" Від землі бє чаром лю
бовн і втіхи А тут — у дале
кім азійській пустині тягнуть
ся останками сил очандушш
вчені серед спраги та жаху
невідомого
Вони йдуть далі Автома
тично ставляють ногу за но-
гою а біль женеЧх'іяк батіг
і[ враз приходить рятунок 'і
люди й" коніприпадаютьдб
неї "набирають сил:" Пустиня
дала4 їмчу ' Різдвяному дарунку
тільки чисту свіжу1 воду -- Але
для цих людей вона 'була най-
кращим дарунком з усіх' які
вони коли небудь дістали 'на
це' свято! ' '
Також і відкривець країни
цісаря Франца Иосифа Джільї
Паєр що пробув 1872 —4 рр
зі своїм кораблем --"Тегетгоф"
у країні вічного леду преці-
каво описує Різдво 1872 р
яке пережила його складена 'з
23 людей експедиція серед по І
лярної ночі 1
"Прийшло Різдво — пише
він — ті дні коли в далекій
батьківщині засвічують ялин-
ку й коли як завжди прихо
дять спогади про молоді літа
родину й далеких знайомих
Підбігунову тишу розбивав
тільки гук леду що тріскав
від морозу Свята вечеря зі-
брала нас усіх за столом кож-
ний мешканець корабля дістав
цілу пляшку правдивого вина
та чарку горілки такої слаб-
кої що п могла пити й дити-
на Риба печеня з ведмедя й
горіхи доповнювали бенкет
Усі були веселі навіть наіїсум
ніші розрухалися А вес-непа-енти- им
псам дали стільки їди
що вони відразу пішли спати
Роздано цілу скриню дарунків
яку ми забрали наперед а ті
що дістали пляшку рому або
коробку цигар тішилися не-
звичайно
Так само святкували ми й
Новий Рік Того дня лід внта
екав наш корабель вгору і всі
ми були цілий день на черда
ку Ввечері стало тихо й ми)
нетерпеливо дожидали Нового
Року Ми хотіли стрінути йо-
го пляшкою шампану якого
у нас було дві Я дав одну з
них заморозити Коли ж ми
заглянули до неї вона була
розсаджена а шампан замерз
у камяну брилу До півночі
були ми на кораблі опісля о- -
бійшлн кругом нього а вели
чезні сомплі що звисали з йо
го боків миготіли у світлі на
ших смолоскипів Наші ко
жухн покрила вмить наморозь
що яріла у світлій Червоний
підблеск лягав яскраво на зва
ли леду що кілька годин тому
грішав і рухався як живий
ти подоали й про наших
собак Ух вводили одинцем до
кают Світло лямп разило ці
бідні тварини ніби ясне сон
це Л вони камяніли від нього
але врешті вся їх увага звер'-гала- ся
на останки нашої ве
чері"
Очайдушний дослідник аж у
1874 р добився до суші яку
назвав іменем свого цісаря Й
на якій заткнув австрійський
прапор
Норвежець Хрістіян Леден
оповідає про цікаве Різдво
проведене серед Ескімосів най
дальшої півночі В те свято
почувається він таким саміт-
ним що у Свят-Вечі- р вибира
ється в гості до одної далекої
ескімоської сімї Йде 25 км
Довкруги біло н тихо непро-
глядна рівніша холодна не-
привітна дика
Ввечері прибуває до своїх
знайомих будує собі біля їх
хатини снігову буду й збирає
іх біля себе Кілька свічечок
застромлених у сніг освічує
ясно своєрідну ніби з казки
картину: білий сидить між ці-
кавими дикими дітьми далекої
Півночі й оповідає їм про Різ
дво про вертеп у Вифлеємі
про Бога-дитин- у про зірку
що вела мудрців ангелів і па
стирів — і про те що з висо
кого неба всім-всі- м людям
проголошено велику втіху
Сини півночі розуміють йо
го слово "мир" має в них
святе значіння Вони вдивля
ються в білу людину й дума
ють про те що білі так часто
не зважають на цей заповіт та
вічно ворогують із собою й
ставлять проти себе цілі на-
роди з машинами що розри-
вають їх ніби вовки ренів О-ди- н
із них найстарший каже
про це білому а решта додає
що їм жаль цих ліодей півдня
людей вічної 'боротьби й вони
дуже тішилися" б коли ббілі
остаточно' закинути геть'бо-єв- у
сокиру "Ьце все— про-
сять вони його — перекажіть
білим людям як вернетеся в
свою рідну країну"
Багато є ще таких що са-
мотою десь4 у далекому світі
проводили Різдво Свен Гедін
оповідає що його інведсько-иімецько-китайсь- ка
експедиція
теж перебула такі свята' й на
Свят-Вечі- р уся його родина зі
бралася в його шатрі дістали
дарунки а велика '— ясна лям-п- а
нагадувала кожному далеку
ТО ВІН
В ту ніч бачили край поля:
йшла з Дитиною Марія
(Вітер товкся по чатинях
Сніг усі стежки завіяв)
І почули ті що в тюрмах
Крізь мале віконце в крати
Як вгорі хтось грав на сурмах
И коляди почав співати
Ьіі
&Ґ2___
океану
ХРИСТОС
не
чпм
новий керманич
берлінського др"'Лю-ці- й
згадує'щопідчасло-ві- в
на тигрів' покинув уТвяту
шатро й- - пішов -- у 'спокій- -
дрімливий праліс щоб
думками'на са-
моті! прнроди
У всіх тих людей
б "вони не були в
рідного краю світі 'ще-
мить у 'ніч щось у грудях
і раптом" огортає туга' й
жадоба бути серед людей ра-
діти різдвяною колядою
гріти серце" біля" свічечок на
ялинці
У тих очайдухів пробу-
джується у "Свят-Вечі- р туга за
людьми заколядою
То Він був Бо потім знову
Бачили Марію в полі —
В таку святу ніч чудову
Плакала в німому болі
НА НЕБІ ЗІРКА
На небі зірка ясна засяла
І ясним світлом сіяє
і Хвиля спасенна нам запитала
С в Вифлеємі раждаєсь
Щоб землю з небом в одно злучити
'і
Христос родився — Славіте!
В біднім вертепі в яслах на
Спочив Владика Цар світа
Отож до Него спішім всі нині —
Нашого жде Він прнвіта
Спішім любовю його огріти
% Христос родився — Славіте!
Благослови нас Дитятко
Дари нас нині любовю
Най ціла сила пекла пс зможе
Нас з Тобою
Благослови нас ми Твої діти
Христос родився — Славіте!
ДАР НИНІ ПРЕБАГАТИЙ
Дар нині пребагатий із небес
Яко капля каплющая на землю зійшов ' Во утробі Дівичу Слово вселися
Із Нея же Невидимий міру явися
'Зволь Христе добротливий все нам дарити
І з Тобою в царстві Твоїм на віки жити
І
гім
члени під
їм
кого
Верховна Управа
А"
звірниця
Гек
Ніч
ний
бутилі
де'
від
ту
'їх
й
всіх
Бог
$Г
сіні
прийшов
БУВ
І малі що
У Свят-Вече- рі за
Бачили як в шибку
Усміхнулося
І десь там як син
В той великий Вечір
Чув-хто- сь наблизився
І мов руку клав на
НОВОГО РОКУ
і прихильникам Україн
РАЖДАЄТЬСЯ!
цю радісну в часі
будуть мати спромоги за
скорого до кріп- -
їм наші а зара- -
(
Різдва
Нового Року!
Запомогового Брацтва
IX ЕКСЦЕЛЄНЦП
ПРЕОСВЯЩЕННОМУ КИР ВАСИЛІЄВІ
Епископові Канадійських Українців
Князеві нашої української греко-католицьк- ої Церкви
Достойному Духовному й Народньому Провідникові
нашому улюбленому Почесному Голові й Покрови-
телеві Українського ' Католицького Запомогового
Брацтва св Николая в Канаді —
в нашого членства складаємо най щиріші
побажання
ВЕСЕЛИХ СВЯТ РІЗДВА ХРИСТОВОГО
і ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ
ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!
'Верховна Управа Укр Запомогового Брацтва
св Николая в Вінніпегу
&д@і®гііі©!®д@ді
СЕРДЕЧНІ ЖЕЛАННЯ ВЕСЕЛИХ СВЯТ
ЩАСЛИВОГО
Христового
З Рождества Христового і Нового Року заси
лаємо наші сердечні побажання всім урядникам від
ділам членам приятелям
ського Запомогового Брацтва св Николая в Канаді
як рівнож всему українському народові по цім і дру
боці
' Деякі наші
Рождества Христового
плечі
хвилю
Укр
бавитися спільно між бо дома або вч
шпиталі До них простягаємо братерську руку від- -
щирого серця желаемо
вдоровля та шлемо
Ляшярмг
Веселих Свят
і Щасливого
'ялинкуг
своїми
серед
сталевих
далекому
'
Боже
розділити
лебеділи
татком
білу
Дитятко
схилився
святий
ясний
повороту
співчуття
Імени
нагоди
родиною хорі
і
Ш св' Николая в Вінніпегу