Ukrainski Visti, May 17, 1929

              Сторона 2
12
ЕВГЕН 'ГРЕБІНКА Чайкбвськии
історична- - ПОВІСТЬ
ЧАСТИНА ДРУГА
(Далі)
Настала ніч На далекім
степу мов зірки засвіти
лися вартові огники та- -
Знає мисливий
Присядківському
і-к-
азаи
тар На фортечнім валу сядківськии — Ьогу
козаки подвоїли ІЮС°і" ~
своїй спочивальні нат 0саУ-?а- м Гопакові
широкім ліжку покритім (Ропакові по 'парі черво- -
'аждо помосту азіятськіш "" чобіт?° Ч"бшіми Шд
климом лежав ПОЛКОВНИК К0Вс™"'-- " :
Іван сильно терплячи від ~иасТ1' спаси°1!
ран Козак огля Г0В0Р"ли і Тропак
нув рани "перевязав їх
похитав головою
—Що? — спитав сла
бнм голосом ф полковник
— Нічого лане полков-
нику! — одвічав знахор
— Нема надії? га?
—У Бога все можливе
— Покинь я не баба
що я
душа!
срібну
ш у- -
В и
Герцик
ви не кінчаєте?
здоровля!
твоному Що? чальник!
Упюся
сторожу
знахор
чомуж
Звісно
осаули
ми договори
ЛИ
яло
був добрий --- --- по як?
ю ПОЛКО--ВмНоИнКомПуОКИВаВ ГО- - ЛПи—і"іТакиятііаяктііипрііавда! До- -
ГІ0ТгадюкаСдПеГВ: Ічоловік-- ™У Боже
(всього чого ми йому ба- - -Л- ежить ранений — Герцик - -- повторили і
хо-одвіч- ав
-П- огано! Останься і зо мною Герцику а ви _ПоАки-Гц- то обі щніочогГоерцихкібуа'
ис!Т"ут полковник махнун '„ноамклищкоати А ти Потавпаес шов зачипновилсвоі квоивйншилкиаі шдш чшЯиісгяііі дГоерцвиакртовообгерн'у_
і і -с- лухай ерцику відай"ся чииіи зді—оіровляV Ли- - За-сказ- ав полковник таи Запорожцряоспи-ІПОпрожр- оця полковник Касяна Аскваіджті-мио- ю здаєтьМсяарищнуо вона живавсе ЛпЯопзраобсіижи до ссювядщи ензика да-Коза- ки не подунмеаюзртоьзумщіюо тяь бмее-з- просить Чуєш? полковник
мпХЯреПанЯвеКдТаРГШслухакйо„литкиовлтоиіні„лаІЛШнцііеі! зак ХривситіхяондсьяокчдаивічзаавддушвеаК-р-0'- —- Ьполоквник зашепотів благословенна душа!
Ітихо говорили старшини -- Нахилившися пол- - входячи в полковникові ковником Герцик спочивальню
СсТлруахШавНО унУпаСяМввІшХмНииУрВаСюсЯвчооїгобис-- І ч—и ВпочниаП?міядметКкпалппоопшокеапзук-к„- полковник замовк він з! рушницю що висіла
ся _ по -- кімнаті підійшов
до ліжка нахилився до
полковникового обличя
уважно прислухався і
"Добре пане вам
неприємне світло я вас
оберну до 'іггіни" Потім
обернув полковника до
накрив _ його
походиоіо киреєю і одійшовши на середину
кашлянув і ска- -' зав досить голосно:
Тепер добре пане?
_
Добре — одвічав
полковник слабим голо-
сом
—Добре добре ска-
зав Герцик тепер я пі-
ду сповнити волю
-- иане чуєте?
Герцик вийшов
А що? а
Герцика старшини
що були в другій кімнаті
Ангельська душа!
одвічав Герцик і з сльоза-
ми в очах вій чує свій
близький кінець і про
всіх памятає
Невже-ж- ?
Так Каже: як я ум-
ру Герцику щоб
дали пиритинському сот-
никові мойого черкесько-ког- о коня Сивка
—Добрий гово-
рили старшини
Я йому й ради не
дам!
А хорунжому Підмет- -
ці казав Герцик
мою стару ру ишн цю
9943 зрег Аує
добра
Осавулові Непийводі
чарку
з тої чарки —
пеш вола- - ти- -
—
спасиоп дай Ьоже
Здоровля? лукаво
спитав
сквапно одвічали
з горя не
БОГ 3 НИМИ з лятгтг
ками колиб тільки
ров наш на
--і погано
Гп„„Д
жаємо —
иниіі
скаже велів
рукою — Гер-- сказав
цик двері _ до — ппроо шилі
цього велів
Мені
його
рами скажи:
-- г Я —тчіую —
і —
над
довго
— трі очі спитав
КОЛИ
над
ска- зав:
стіни си-
ньою
кімнати
—
га?
—
—
вашу
мій
—Чую
— що? — пи-
тали
— —
—
——
скажи
кінь! —
—
-- сказав сотник
—
— далі
—
йому
— —
—
—
і
-
—
полковниковпм ліжком
Герцик потакуюче кив-
нув головою
Полковник лежав обер
нувшнсь обличем до сті-н- иі тяжко зітхнув коли
ввійшли старшини і ша-нобн- о
станули у дверей
— Старшини прийшли!
— сказав півголосом Гер
цик нахилившися до псл
ковника
—Добре!-- — тихо одві-
чав полковник і щось за-
чав—Ппіовлгкоолвонсиокм говивїозрдижтаи- - ючи на битву написав
свою волю і запечатав її військовою" печатю а т-п- ер просить на випяппк- - чого небудь недоброго
чого Боже борони! — го- увсоірхивстаГрешрицник вз—ятипрцоюсивтоь- лю і сповнити її на випа- док смерти пана полков-
ника
— Слухаємо — одвіча-
ли старшини низько кла
няючись
—Спасибі! — пошепки одвічав " полковник все
ще обернений плечима
до своїх підлеглих
—Де-- ж папір пане мій
любий?— спитав Герцик
Сотник підійшов до о-бра- зиз ударив до землі
поклон і перехрестивши-
ся вийняв зза образа па- кет запечатаний- - полков
ничою печатю Герцик
взявши з рук сотника па- кет підійшов до 'полков-
ника і спитав підносячи
ЗА' ЗНАМЕНИТИМИ 'ФОТОГРАФІЯМИ -
' йдіть до 81СЕК18Т зтиою
Весільні Групи — Наша Спеціяльність
ЗіІНМКИ ВеЛПЧИНН ПОЧТОптіу іяптпі плтлП
в день 1 в ночи
—
—
—
"~
—
—
і
і
—
ьч'і ииііііік)!
Есітопіоп АІЬегІа
— л
папір до самого полков-никовог- о обличя: ~ "'
— Отеє твоя воля па-
не?- - ' '
—Вона ох душно! л
-г-Ду-
шно пане? чи не
одчинити вікна?
—Добре
Гопак і Тропа(к кинули
ся і одчинили вікно МОБІ-
ЛЯМИ!
—Вже ми пане полков- -
за
спокоїтися на по
за
говорили
товГвогні:' так-у- а
в_Лубнях--- а й
причини- -
—
на- - чеб
спав
нику одчинили -- думаючи про причину
іїпйп ~ незвичайного
_ чу кУ _ і" ііилким- - "
ник знову зачав тихо го- - ! Розп"тував вартівника
вошіти: няуігпни ! спокутував ного співа
слухав його з ува-- вартівник на вели- -
гою і сказав стар: ку досаДУ уперто
шинам Вранці забрязча- -
—Полковник хоче
і самоті
молитися Богу гш'хи
Вийдемо панове!
і —Які_ в нього гріхи?
—чиста душа!стдаорбшрианиду' швиа- -
тайна
стола
двір
голос
ВІСТИ
може
~- - післали
начеб
землю
лзвоненпя ч
Гепіїнк
тися тіш
потім касина
мовчав
ні
ер-ци- к
—Поздоровляю тебе
друже мій касяе ріть мене
і„„ „ __ ~н„т і ерцик оошмагопюо-Гилчслиии- ь' ХОЧУ'„ПЄПгРЧИТИ' ааичн з кімнати іася„а — чесний„ чоловік гой %пТ™ "?Ваі!!::?:НЄ_СУЧ" --3 чим? чи налумп- -
ишілиіашш ликсі9 ііиря- - „„„ повісити шСіиРиИі Кдпж стар ТІІИГМ'іи"! ЛПТІІМі і'ІІ! "іипіім __ і тич ц- ії шаш- - „__ л
—
чися довірю полковника 1„іїйпии ' Д'
За чверть прий- - тРУчрочи ГШІка- -
сшпоовчнсвваялщьпенщикі вступив у лошк! спРамВшД!ешщноіи заоячок- -
справдешній Запоро- - — братіє! Він жвіек!цьК! пг ихмарпаіктв"е"рт"нп"инй тчполпоп- - і-- р рп __ Г- - ти вільний — закричали _ оті гетьман-старшин- и ціі ви їх лропіали?
—Умер! — сказав свя- - —Так їх порядно
щеник — умер нерозкая а вони тю-ний- !
В гріхах умео чі і втекли: певне налпкя
вік! Молітеся лись дзвонів: думали шо
йому небРг щось "едобрс проти
не! — сумно ІШХ замишляємо -
ГОВОРИЛИ пгі ПРИСУТНІ ~°Т Р ЧНм
Але Бог знає чому при- -
хвалитись!- - Так ви дзво
добре можна татар обертаючись
всіх г0 котрому
на- - Ьаб"!: дуже си- -
віть Герцика мелькала я Ні Ічасяне вого
кась радість
-Д-обоий був пяпі _ ти 'і1
„„ г-- _ ШОГО СМУТКУ!1
1-іи-
ігіи і _р:„" І „5 —Добрий був _„ з шеш О ііі
сливХісо-Гверд-Т: ТХГР[ !Р"ШІ ""
знає шо Бог'-±??™-
™
Касіше' Цс
"ис Діли ги розумНИЛ
рил!Ь'сТтаршиГ' ГТіаГОце° Ходімо
СМУТШЛ од заду т"апі Д' ивна гра людського зЯі'бтраакласпяолюОбдиивн тБеобге знає
часом
на"е
вода: ніколи не буває спо
кійна — вічно міниться
- VI
ІІріїїііііоіі ні з чим пішої
ш я чим
І1 ПІІГЛГЬ ТІІМП
нош ЙОІІІГІ
Українська
Опівночи протяжний
гомін соборного дзвона
Лубенців про смерть їх полковника ин- ші дзвіниці одповідалп
цьому і незаба-
ром увесь город загремів
дзвонами Народ проки
і юрбами всю піц
т--
—
а
і
і
—
до во
пеоіжчика г ' м-л- 1 що лежав серед
на довгім дубовім столі
одягнений в багату парче-
ву одежу Кругом в тсявжічккиих: всвгіочнлиоквааххікогноарілиа над нею навхрест зложе-
ні пірначі і булава Вхо-
дячи в кімнату
хрестилнлея молячись за
душу вмерлого а виходя
чи на голосно
кримців
охотників зробити на пад удосвіта дорого од-- платити невірним за сво- його але до
випаду не н і жаль охотників
знали через сво
ліці ліі підмогою а
вчувши городі
дзвонів трівогу подума- ли що йде підмо
га волячи НЄСПОЛІНЯПІ
напади й розбої пра вильну битву
забралися по-тнхеньк- у7 запалені варі
"ЗАХІДНІ
думали
Дули
инші- - Вдосвіта
козаки з валу'не помітили
кримців розїзди
роз'їзди нікогоне най-
шли' невірні' "крізь
провалились
їх розвіяло понесло
вітром'
Цілу ніч не Касян
ли замки заскрипіли
заржавілих завісах двері
в тюрму пвїишов
до
вийшовши
Молітеся
—Умер?! Молодці
ми
чолп- -
—Царство МІГ
хрестячись
ПІІО_ІІІО'
спитав
поздо-- г ровляю оеріть
опере--
мене? СОООІО
години
сказав:
побили вчора
нспням
сотник
видко
ми
дзвонили пінної ппичи- - овооин ппгпімиг
и'_хоа знаєш пол- -
срціїк
началь- -
-Б- ог
І0ІІІК- -
грко ходімо
мимоволі сяне!
душа
ПІІОДІІ
приказка
дзвонові
нувся
кімнати
козаки
великий
Кримці
далека
війну
Що мені робити
вашій раді?
Там усе старшини
ле запорожець сам
чоловік: між
старшинами буде тобі
шана там читатимуть
послідшо волю полков-
ника:- може він що таке
мпроойодгоочкпуирянтаеплиясавОлекспіряо
Ходім! тобі незле знати:
поїдені
Це добре так хо- -
дімо-- ж
Зібралася рада Сотник
старшини
що перед смертю полков
доручив їм це саме
просив спов- -
самого сціту приходив нмтн послідшо свою
мнимі цьшс сияще
полковника:
ніж
голосно
прочитав
"Во імя Отця і Сипа
Духа амінь Я
немаючи кревних разі]
моєї смерти завішаю п лубенську соборну цер ков сто червінців
пирятинську замкову
опроче все
імоє майно рухоме і неру
хоме оддаю вічність-- і
безповортність мойому
приймакові Герцикові
ЙОГО ллп морї
особи служби з тим4 ти би він годував смерти
адюку наливав для ньо-
го що року бочку налив-
ки сливок куплених по
іл ШШІІУШН ЩО МИПГО- - ВОЛЬНІЙ ШИЇ V ртрчіх
родський полк вислано і Чорнухах Року того і то- -
і
і
п
і пип- - чі
і І
-
і
їм
ну
і
до
і
МІСЯЦЯ і дня того і
Вашу
приємною Каш її ]іщ помалюєте іріскою
рнсаьллNіісNртсндпицррцр _дпдпсрті ашііі тірацсриі
го Славного Війська За'
порозського полку( лу- бенського' полковник І- -г ван той і той
Священии зложіїв па-
пір і поклонився Герци-ков- і
всі старшини теж
стали йому кланятися
зо спадщи-
ною: навіть найбільші не-пряте- лі Герцикові прием-мн- о
розгладжували вуси
й усміхалися перед ним
—А про коня нічого пс сказано? — сот
ник
—І ПРО і
про чоботи? — говорили
старшини і —Що сказане свя
те—лагідно одвчіав Гер-- ?
ЦИК Я ОДМОВЛЮСЯ: Й гтііі по с ііаш ("гоп-- л Л л
Сказав 'ПОЛКОВНИК — бе- - А тіЙгьіліу
хоч воно й X
—'весело а я не
-- - - не творили
Ка-обли-
чя
сповістив
па
не
простий
Святого
та
пятьдесять
на
ПОЖИТОЧНІ
і
Зробіть
те
— Ні' — сказав Герцик
твердим голосові — не
хочу спадщини В пол- ковника зосталась дочка
вона наслідниця От вам
чесний Запорожець він
иршлав поклоном од
неї їй належиться я по
мені
— Ні пі! — закричали
сотник і старшини — і-м-
ени її нема духовній
він я вирікся: вона нгеї
ла від нього
—Може покійник не
знав чи вона жнвл — чя
уитгии і ерцігк
—-О-т дурень! — бурчав
дивившися прогоняли до товари-бул- о помітити що на палетлУ сара"нчу? шш як
лицях не виймаючи хотілося
мі? коня
подумаєш-- —
про- клинали збираюч- и-
прийшло
зоставляючи
з —Г ти
на- - чоловіче покійному
є
і
"перекажеш
присягнули
ник
завіщання і
п(_і на
ник розпечатав і
завіщання":
в
а
за
ні
з
В м
в
в
го то- -
Веренду
слмрл'иш
і
поздоровляти
оушнишо?
НЄ
Гптрлімнііп
я
з
в
ішіиішш що його доч
жива - воно дійсної спитав 'добродія тут
—Говорив зараз як
приїхав говорив полков-
никові а його дочка іі
тепер у мене живе на зи- мівнику
—А отея духовна писа
на вчора — сказав свя
щеник значиться він у- - мисно замовчав про доч
ку хоч і знав що вона
жива значиться- - він усу-
нув її ВІД ПОСЛІЛНЬГІЇ тп- - сєімієвшолі іодтмиовГлпертциисяку онде сповнення волі небіжчп-ково- ї
а приняти всі його земні добра і старатися про придбання
такових і па небі
ти——НеодсмвіічюавваГмерцпиекречип-о
кірно кланяючись
Старшини дістали
назначені їм по у-стио- му наказу полковни-
ка Полковника
иріь громі гармат голосі
тР)'б і дрібного рушнич- ного огня а над вечір
впоаигвоа СВбОеЙнОкГеОтуватлпаняпншінї'оі
ЗжаалівббеночігеарцекютувбуксипеурзашГу"еурцппипикїліа'иг
душі покійного і співали
вшчу память потім зача- ли пити здоровля Гер-циков- е потім сотникове
й старшин закричали слава" заспівали мио- - ліга і перед світом розійшлися дуже з себе
задоволені
Коли розійшлися гості
прийшов у пол-
ковничу спочивальню —
ііона тепер зробилася йо-
го кімнатою — весела пе- рейшов по пій разів кіль-
ка затираючи руки та
дивно усміхаючись і сів
ліжко на котрім мину- - і
чий полковник Герцик за
думався і нараз здріщув-с-я живо скочив на ноги
і піднявши килим ТПІНП- - жио подивився під ліжко:
там нічого не було Дур- ний!" — прошептав Гер-
цик сів 1 знову задумав-
ся Обличя його зообило- - ся стоапнгр ЯпігілііііГ $
дрож пробігав по цім іно і
ді уста ного судорожно і
корчилися — Бог знає її
од злої усмішки од тя
і
$
--н~и++-
+-:-м~и~Кіп§ Есіагсі НоІеІ
10180— -- 101 Зігееі ' Есішопіоп АІЬегІа
ЛІМ ПРИЯТЕЛЬСЬКОЇ ШУГИ -- V
ГОРЯЧА ТД ЗИЛ1НА ВОДА І ТЕЛЄФОН
В КОЖДШ КІМНАТІ
В СПОЛУЦІ З ГОТЕЛЕМ
Отворена ід 6-- оГ рано до 2-- ої в ночи
'
Нош „
_
уси
&Н-Н4~НгМгі~і~НгНі-+4--& Т
жкого болю мукі( серця
Вже був ранок а І ер- -
цик все ще сидів на ліис- -
ку задуманії н смутний
голову па ру-
ки сперті на коліїш і аж
тоді її як скрип-
нули двері і на порозі по-
казався Касян Ви яко бу
ло по одежі то Запоро
жець зоирається н доро
гу
—Ти Касннс? — спи-
тай Герцик
—Вже ніхто шитій —
одвічав Запорожець —
прощавай я зарпз цу
ти
— куди і
—До себе па зимівник
ТугЯеііі нема чого"робїь
— Стрівай ІСпсянс! По-
гуляй з нами
— Спасибі Ненесело
ні та й тобі як видно не
дуже весело
—Правда твоя Кагянс
ка і чи видко розумного
правда? п11-ІШІтрат-
мв
чоловіка: невесело меп я
священик а
повинен
да- рунки
поховали
по
за
іин
Герцик
па
чи
схиливши
підняв
мс
Зараз
ще покійник скривдим бі
дну спою дочку бачить
Бог Касяііеіікмсііі ікаль
іі та Гі чоловіка! Ти сят
чув пк я одмоиляися
іцож робити? рада при-
судила: неможна кажуть
перемінити завіщання во
я покійника кажуть
свята
— Не збрешу чув
— Ну от бачиш сам не
знаю чого-- б я не чан
щоб перемінити це 5а-чіп- ь 5ог Касяие я поб
рий чоловік Мені Олек
сій ЧаикопськиЯ великий
приятель от полпппсі
кинджал — цс його дару- - иик іпажи ио:лу що пи- сать у мене бачиш де? на
почесному місці А Маті
на завсігди була така ла- скава завсігдн мепо ни
прошувала як бувало по- кійник — нехай над ним
земля пером — захоче іие
не оупало по'іупцюнпгп
за іцо-исбу- дь —Спасибі іі за добре
слово Прощавай
Ні! стрівай Касяце!
Скажи Марині щ0 я зпп-сігд- и її згадуватиму і V- -
і _ ІІМШАП п у-- у і
¥
і
зі
ліди ь до зактра: _
'Хч:~к:ч
Др
Визначений
- - --- г-г
весь полковників маєток
буду вважати за її має- ток я буду просто її 0-ренд- ар: всього їй достар-
ачуі : їнсетхьай нічим не журить і пє зо еоібла уп дить в оксамиті чуєш?
—Чую -
—А на пеоіпий плч п_ зкьлманияйосцяейодмішмеонке дуг"кіїатчіпві
лонікові кланяйся Скажи
що я з ним скоро поба-
звчуадссіьлпамаОитзитмзіалірвьнакзиикпврпПиоїордгаууюлядс-оь ємо вкупі забудемо го- ре
3 ДобрИХ УСТ ппЯр сюло — одвічав ІСася'п
хбоевзакюончиечнмиіхшосквоуїхкишшаерною- варів
— -Тепер прощавай бра
ику прощавай Касяне!
Чп віриш я тебе люблю
не метне од Олексія що для нього то і для тебе
готов і іробити А як-ж- е мені найти твій зимівник?
Касян розповів доооїч'
ПОКЛОНИВСЯ Г шипіти І їм
Дворі одітхпуи він свобі- -
Аііи на широкім ріднім
шсгуемпіула Вдітоебрривйіявкіньтрава -- скакав ІСасяп співав пісню
підіздючіг до свойого зи- мівника
(Далі буде)
Крона ва статистика
Тнфліська "Заря Во- - стока повідомляє "що на
дті яоцгнионіпмічіоно1м92у8 рКсоаввбкіуталсзоьікизха-пмроо-р - V рядниісіїі та діячів голов- ним чином начальників
міліції та голов совітів
Розслідуланішм сконстан-тоням- о що иелику кіль-
кість убпіїстн иоповисио
з обурення приводу за
криття меч стін та релігій
них ШКІЛ ПОТІМ з гюино- - ду високого оподактопа- -
НІІИ ЛІОЛІІОСГИ Пілктіті
нбистії докопано киижа-лам- н традиційною збро-
єю іірськнх народів То-
дмиуласоовібтлсьакваи пволаадуалахзаря-в нцііляіліьпвоідікбирпажнанляівзброї сле
I ЖІНКИ І ДШЧАТА "
і а також і мушинії читайте ілюстропаний масо І
? ГІИС— т
тіПУїД дилг' —
іісп11 -- і іміиоіома яіміЬімци „ :і і- -і і піріп де щиіг жіг
Г і І іі:іїііііі
пі
Иеродим піо„л?2 00 і і і'о„і мокмг вн„пі„ іфлмо
2ШОС2А 1)ОЬА Коїотуіа щ Коа ІГо І Сгаїісіа Роїапй Еторе
--
ііГм черої Уі)'инсм) Іі'ііпглі]ію Кдиоіітоііі—
10348-ЮІз- Ь Вікеї ЕОліопкоп А1а
х =
!!
Число20
123
з
Телефон Офісу і Резиденції 2009 ''
И ОСИ Ф БУЛАНЖИ
Лікар-Операто- р - ''
ліненціянт "Меднкальпою Радою
Електричні машини Ікс-Рс- й і лічеіінє радіом
"-і- у
ми-'іии- і недуги
100О7 ЛАЗРЕК АУЕМиЕ ЕПМОМТОК АВЕКТА ї
М НІ I III 1 1 І 1 1 І І і і 1 Ц ьч-н-инч-н- ччч
1І
1
Т