Ukrainski Visti, May 13, 1931

              Число 20
Ич Володимир Бирчак
Василько
Історична повість з
В£: ммндТомн"- - ндеЗ--аи
191 Задумали зелике ііло Мир
(Далі)
Князь зачав їм тол кувати що
він вже мирився та не вдалося
Тепер йому не ялося ще раз по-
силати послів проситися Але
вони й не слухали а в одно обсто-
ювали при своїм:
— Мирися княже!
—Всею душею рад я мирові—
відповів князь — Та Мономах
відкинув мир наважився проли-
вати вашу кров Здобути в бої
Київ Мій двір і ваші всі достат-
ки дати на ноток та розтравлен-
ня Я хотів миритися та він від-
кинув мир Тепер проти сили і
я мушу поставити силу Тому іду
по Ляхів та ви не тріпонетеся З
польським військом відібю Київ
і --знов заведу лад
—Не хочемо Ляхів! Мирися
княже! — кричали з долу Шли
нових послів і мирися!
Ось так перемовлявся князь зі
своїми з балькону свого двора Як
тоді мій: народ вїхалн на конях
бояри Між ними був і Ратибор
Вій станув в стремена і став про-
мовляти:
—Браття чого нріісілнся ви до
князя? Наш князь вже мирився
та не помирився Чиж хочете щоб
він ще раз' посилав своїх послів на
непевне? Я думав би інакше: не
князь пай шле своїх послів а ми
всі ходім І Ми всі до Мономаха і
докіїязіп! Скажім що тут не ви-
нен Київ ані князь а винен п
один Давид! Ходім і пращу зл-евідчі- м!
— Ходім ходім!
—І ми дружина йдемо з вами
бо II ми знаємо всю правду Ми
були вже в старенької кнлпші
Всенолоднхн мами князя Монома-
ха бо 11 вона була тут і вона знао
всю правду І вона обіцяла що
йде з нами до свого сина з нами
ніде й наш митрополит Микола і
весь Київ попи черці І ви хо-
діть з нами! Ми скажемо всі щи-
ру правду що не винен Кнітц ні
наш князь а винен с однії Да-
вид
—Ходім ходім!
І Княпе забули вже на князя
з яким говорили Оставили його
а самі пристали до дружніш Свя-тоно- лк
стояв мовчки по його ли-
ці пробіг усміх
Найперше загули дзвони святої
Софії за ними підбігли низькі
баси дзвонів Десятинної заілш-ліл- н
і: святого Георгія і защебе-
тали в святої Ірини За тими о-Опва-
лнся
вже дзвони сотки сотки
пінних церков Київа ріжннмп
нреріжннмн голосами їх тонн зли-
палися разом в одну широку хви-
лю тонів одну молитву одно бла-
гальне прохання
Зі святої Софії в новім городі
винесена хрести й свягі хоругви
Довгим рядом вийшли попи і чер-
ці одягнені в ризи а за ними сту-
пав м)іцина у силі віку Високого
росту з довгою бородою На го-
лові мав високу золоту митру ви-
саджувану дорогим камінням і
довгий жезл у руці Це був ми-
трополит Микола Над ним несли
синій омофор вишиваний ширим
золотом Ішов повагом задуманий
Чи й він вірив що невинен Свя-топол- к?
Не знати але й пін ішов
рятувати Київ Біля нього вели
два старні-бояр- н княгиню Всено-лоднх- у
стареньку маму 'Мономаха
що по смерті мужа жила в Кпїві
1 вона ішла просити сина за не-
винного Святополка Зп ' ними
довгим рядом їхали бояри і знов
ішли попи й черці і ї знов бояри
й людів й закупи й невільники
І жінки та діти
Грали дзвони всего Київа і зі
всіх грудей неслася благальна пі
сня: Киріе лейзон! Неслася від
святої Софії і від цілого города
по всім городі До походу прилу-ч- )
валися нові ряди бояр- - людей
та попів та черців
Неслася благальна пісня з тп- -
сячки грудей "
Горить Київ в пожежі Укра-
їна брат повстав на брата і ми-
мо1 присяги на хресті забрав йо-
му ясннй світ' Та чей змилосер-
диться Господь і помнлус за грі-
лі Киріе лейки
кт
Ростнславвч
XI віку в двох томах
всіх князів і знищення Полов-
ців Та брат ненаситний брат
взяв братові очі Сліпцем пустив
в божий світ Проста нам Боже
отсеЯ гріх Киріе лєйзон
Половці йдуть на нас! Тисяч-
ки наших убитих на степу біліють
кости ннші проклинають свою до-
лю в половецьких ьежах мучені
та биті А тут знов їде на брата
брат Киріе лєйзон
Киріе лєйзон на нашу Украї-
ну Нам усім кинув темний Див
в очі ніж ми заг]били ясну ме-
ту Киріе лєйзон! Щоб знов про-
зрів народ і знов був паном на
своїй землі! Щоб в своїй груді ви-
кресав огонь любов землі запал
до праці і ясного сонця і знов
станув паном на своїй землі
Киріе лєйзон!
В снігу біліють кости зі схо
ду йдуть Половці за заходу Ля
хи Не встоїмо в двох огнях і
лесть послідня гірша буде пер-
шої Киріе лєйзон І
Під вечір донесено князеві що
його справа стоїть добре Воло
димир Мономах числився все з на
строєм і голосом суспільності! а
С} спільність станула по стороні
Святополка
Князеві донесли що як }ВЄСЬ
Киш перейшов Дніпро і станув
перед Мопомахом він припав до
старенької мами Мати докоряла
синові тепер зима кожний спо- -
чппас по цілорічних трудах а
тілько він один її син нестру- -'
джений II поході І II зимі
4 Довкруги обступили їх митро-
полит поїш черці бояри Я ЛІО
діє— весь Київ Обступили П про-
сять
Найперше просить мати:
— Перед трьома роками обіяг-л- н
Половці Київ Грабині й па-
лили Тоді в своїх думках звер-
талася вона звертався й цілий
Київ до нього її енна Від нього
надіялися для Кніва спасенії я і
Звільнення Тоді й на думку не
прийшло нікому шо як раз --він
її син прийде не'баром сам під '
Київ його облягати '
— Ніші п Кпїві тріиога Всі ві-пн- лн
в те шо и_ Любечі ЯЯАТІІПЯТ- І-
'
-- -- г—
ся князі й підуть босч на Полов
цін Виходить противно замість
на Половців знов ідуть па себе '
вкорочують життя Ч010ВІЧЄ ііп-- І
щать достатки Дажбожого внука і
довбають очі
—Він а сни обляг зі Сппго- -
елавнчамн Київ Та невинен Сіш- -
тополк задумав втікати до Ляхіп
Весь Київ стрівожнпся на ту
вість Святополка не пустили до
Ляхів та звернулися до неї щоб
коні вс ґавилася за них за весь
стрівоженнй Київ у сина Щоб
нони завела мир якого не в силі
були завести посли Вона й при
лила на себе це тяжке завдання
певна що її добрий син послухає
її й вона поверне в Київ з радіс-
ною вісткою що Київ с вільний
князі погодилися і йдуть разом
на Половців
— Сину! — просила нона сина
й Святосллвичіп — Ваші батьки
й діди ваші великим трудом і в
тяжких доходах та боях дібрати
руську землю А ви завели між со
бою рать наважилися розгубити
руеььу землю! На радість і поті-
ху дпкміін!
Тому просила п іченн Киян і
своїм щоб князі годилися зі Спіі-тонолк- ом
бо невинен С'вятополк
а винен с однії Давид' Просила
й вірила що її син що все на
перше місце ставив добро рідної
землі і боротьбу з Половцями
сповнить її просьбу
Просив 1 митрополит просив і
весь Київ
І Володимир Мономах уступав
по довгих торгах
Люде що стояли близько ньо
го говорили що Мономах пішов
воювати Київ бо мусів іти сю
так присягав та з другого боку
він і не хотів а навіть боявся во-
ювати Святополка Ануж Свято-пол- к
втече в Польщу ануж з тої
боротьби скористають Половці? І
як то кажуть: 'купі пав та грошей
не виймав так і Мономлх воював
та меча не виймав От тому й був
він немало радий як до нього
звалився увесь Київ і став про
сити за Святополка Мономах чи-
слився все з тим що говорять лю
де та боявся людського осуду то-
му й пішов на Київ А тут всі Кн-ян- е
бояри й людів митрополит і
нон — всі за СвятополкомІ Чо-го- ж
мав отже воювати Святопол-
ка як всі були за ним? Як усі
вважали його неповинним?
рКергвою падав Давид Ігоре-
вич
Неприсутні все винні На не-
присутнього Давида Ігоревича і
впала вся вина Винен є один
Давид! А винного треба все по
карати 1 А що ні Володимир Мо-
номах ні Святославичі не мали яі
часу ані охоти йти походом на
Давида то —передали то право
Святополюві
—Іди ти браге Святополче на]
Давида! любо імн любо прожени
його!
Святополк згодився на те І ве-чер- ом
того дня їхав до табору бра-
тів щоб погодитися в тій справі
з ними і зробити мир
Святополк пригадувів свої мрії
Сповнялися Давидові землі як
бн мав уже бо тепер ішов карати
Давида! Василько? — сліпий
не йде і в рахубу Володар? —
один на заході пе встоїть проти
нього І так весь захід вже його
—мрів Святополк — Ще тільки
па сході -- Мономах Але прнйд'е
час і година що й з ннч він
дість собі раду —думкував Свято
полк ідучи на новий мир
Ш
Давидове щастя
—Вставай стара! Я приїхав а
ти спиш! — юйкнув князь Да-
вид Ігоревіїч на свою дружину
коли приїхав з Кнїа — Приїхав
і ще привіз гоетя а ти сіпни!
Княгиня пже сиділа на кропаті
і протиріла очі
—Гості? Які?
—Василько
—З Тсребовлі? Де він? — пи
тала скоро одягаючися
—В тім і -- вся річ де він тепер
та що? Дапай їсти бо вельми я
трудний
—Так так! — відповіда кня-
гиня — Я зараз зараз! — і
скоро одяглася що все випадало
гіі з рук І все повторяла: — так
так я зараз зараз — Повторяла
давшім своїм звичаєм: — тац так
я зараз зараз Бо не раз роз-
гнівається князь на раді з дру
жиною вертає --в світлиці і свій
гнів зганяє на своїй дружині
Зпочатку подружжя нона не раз
промовчить супротивне слово та
це викликує в князя ще більший
гнів та злість Огжеж нона усту-
пає Часом був князь такий лю-
тий і прнгрпй так ненавидів весь
світ і людей! Терпів від самої
думки шо всі змовляються проти
нього всі напосілися на нього
переслідують його Тоді найбіль-
ше ганьбив свою жінку що нона
змовляється також з його ворога-
ми Завзялася проти нюго!
нона—його жінка Тоді вона вже
П не потакувала а мовчала і гай-
ком гірко плі кала Не раз пота-
кує княгиня в найліпшій вірі по-тлк- уо
раз за разом як нагло ви-
бухає князь гнівом
—Такі Так! Ти все мені пота-
нувші Дурна безголова потакусш
а псе свов робиш! І це твоє вічне
потакування мене найбільше зло-
стить Не нічне твоє: так так
таї!
Коли виїздив з дому оддихала
Збірала тоді до себе ітей розка-лупала- "
казки бавилася з дітьми
но дитячому і жила Тепер збу-
джена в ночі відразу потакувала:
—Таї? так так! — і скоро о-дягал-
ася
Князь зсік на лапі і
розказував
—Привіз Василька Тиж знаєш
то він виробляв — і виводив дав-
ні жалі л все від самого початку
Як Васпіьіо заняв Галичину як
Василько збірлв війська як Ва-
силько хотів забрати в нього дру
жину яб Василько і Василько іА
Василько
—Подумай: я відкрив їх зраду!
Зловив Василька і тепер він тут!
Княгиня слухала але мало роз}- -
мїіа з тих високих державних му
дрощів і тайн її найбільше зди-
вувало що князь вже в десяте
згадав що Василько тут а Ва-
силька не було Вона й спитала
тихо:
—Деж в Вісилько?
—В кайданах привіз я його!—
і князь звернувся до княгині і
додав з почуттям гордостн й пе-
ремоги :—Василько осліплений!
—Що-о-о- ? — спитала княгиня
і випалі з ролі потакування —
Бійся Бога за щож ти осліпив
ЗАХІДНІ ВІСТИ Сторона 7
його?! І що на то вона Олена
його діти?
—Як то?! —обрушився князь
—п питаю тільки пощо ти це
зробив? Але я згідна згідна з
тобою а лнтаю тільки"
—Щож це болить тебе мож-
е?!-:— запитав князь встаючи з
місця — Аджеж це розбишака
горлоріз! І ти стаєш в його обо-
роні?! — Дивіть і та зі Василь-
ком!
—Я? Ні ні Я не в обороні —
відпекувалася княгиня —Я так
як ти княже так так
Але князь вже не дав собі ви-
тіпувати він в одно нарікав:
—І ти за Васильком! В моїй
рідній хаті Василькові другії! Ро-
зуміється!
—Алеж я нічого нічого! Ти
княже не порозумів мене! Я пі
рого нічого Так так1 я нічого
—Ти ніколи не в силі мене
зрозуміти! Я зробив тепер ветике
дуже велике діло Я позбувся во
рога і аж по угорські гори сягав
моє князівство Це я зробив По-
збувся ворога але що тії жінка
на тім розумієшся?!
—Так так —потакувала кня
гиня і вийшла за служанками бо
бачила що не договориться
Князь сидів А потім всгаіГі став
ходити но кімнаті довгими пов
ними розгону кроками Служанки
стелили ложе Князь ходив ходив
а потім промовив сам до себе:
Аж нині чію волю! Досі той
різоімець все оув мені над нар-
ком дуспв мене аж нині чую но- -
лекшу і волю: нозб)вся ворога!
По хвилі зітхнув вдруге і кли
че отрока
—Отроче! Біжи до пана тися
цького Лазаря він ще не снить
пай зайде до мене Може не
сплять ще й другі Поклич їх до
мене поюворнтії з ніпін забагло
моє серце
—Вже ноже пізно? вже пер
ші лівш ложе он вже рано?
Буде вигідніше —промовила тихо
несміло княгиня із дверей
—Що ти розумієшся на тім?! —
відрубав князь остро і непривітно
—Ще нині м)шу в важних ділах
думати думу а ти дай білого хлі-
ба на сгіл служанки най винесуть
сира й нутрі вина Це своє діло
а не держанні справи! Будемо пи-
ти й веселитися бо велика хвиля!
Я позбувся ворога та що тич ро-
зумієш з того?!
По кількох хвилях почулися п
сінях тяжкі кроки Згинаючися и
низьких дверях увійшов Лазар и
ір}бім білім подорожнім КОЖК'І
та шісокій шапці За ним малий
Василь і Ковч і Туряк і Куль- -
мій що весь свій вік був заду
маний і мав захмарене чоло
—Сідайте браття — просин
князь — Сідайте і гоніться як
у себе дома Чим хата багата тим
і рада
По хвилі додав:
—Верну саме з дороги звору-
шене мос серце і мені не збіра-сгьс- іі
на сон том з вами брі- -
ТТЯ рад ІЮГОЕОрНГІІ І' 1І0ТІІ1ШТІІ 5Т '- -
—по сім зпернлвсл до стагою
Кульмія і спитав:
—Ти муп батьку яку нпіу
я лгяп? Ти не був в Кпїві нічою
не бачнії нічого ти й не знаєш
А може вже чув?
— Дещо я вкс чув
—І що ти на те пане соцький?
— Збірлвся саме спалі як С"-р- ок
покликав щойно по дорозі
розвідався
—О то ти ще нічою не чуг
послухай це так чбуло: Васнльк')
той злочинець горлоріз той со-су- д
що н нього зілляв сатана всі
помиї спіга він мені —і княл
стан розказувати знов все від по-
чатку Все точно та докладно зі
всімп подробицями як перед ХІ1І-ле- ю
розказ]вав жінці як це рої-казув- лв
він вже по -- сотий-сотий
раз Гіжннці в його оповіданню
були хіба ті що раз різоїмцем на-
зивав Василька а раз Свят пол-
ка то знов обох разом то знои
що за кожним разом додумував їм
нош все ьріпкі прізвища Злодії'
злочинці невідоголосн безголов-ц- і
півголовці конокрари 'а він
самий був правий чесний розум-
ний благородний вониж зачала
всего світа дурнувата гниль Со-
фія безголова
— Ми доїздимо до Київа як ме-
ні впало в око що Василько' і
І Мономах осталися разом Я розу
мієте но нитці до клуока і от
відкрив їх тайну Я
—Прости княже це я відкрив
змову а не ти!—перебив Лазар
—Що? Ти?! І ти говориш мені
це в очі? —обрушився князь
Вясе нині хвалишся моїм ділом?!
Га-ха-г- а! Дивіться на нього! Зав- -
I
тра скаже ще Й Святополк що це
його дію! А він вагався як і ти!
А я один я один з вас всіх не'
стуманів не здурів а мудро
взявся до діла Це я я одіш!
—Але і я докинув не" мало своєї
праці — боронився Лазар — Я
княже
—Що—ти пане тисяцький?!'
о що сорока дасть молока
—Сорока молока не дав — ре-
готався Туряк вишкірюючи зуби
—Отже і Лазар не приложив до
того своїх рук! — докінчив князь
—Сказано бо в Пчелі: "ні в ско-
тинах скотина коза ні в звіріх
звір миш ні в рибах' риба рак ні
в птнцлх птица еншща ні в му- -
жіх муж—Лазарі" —і князь рего-
тався на всю губу За ним ще
голосніше Туряк Туряк брав се
бе руками за шлунок згинався
вдвоє раптом віпіростовувався і
нз весь голос реготався: ха-ха-х- а!
—Прн чім між третім і четвертим і
"ха" перескакував в одну октаву
вище На його голосний сміх ві
дізвався на подвірю швень своїм
ку-ку-рі-- ку І князь реготався
По хвилі знов голосив поважно:
—Це я! Думав один обманець
другим що підійдуть Давида
Ігоревича Але Давид Ігоревич мас'
розум і не такі були мудреці а
мене не підвели! І тим двом не
дався Давид Ігоревич не знали
ким собі зайшли! !
Тзряк стояв протії князя і в
одно потакзвав
— Ярополк попгб в боротьбі з
ними а Давид Ігоревим не тіль-
ки що виграв а ще й як?! Яро-
полк зпшув в боротьбі а Давид
Ігоревич дірня тай за пояс Го- -
го-г- о Не знали хто отеє Давид!
Туряк стоїть проти князя і по-
такує кожне слово
—Теребовли — каже князь —
що це тепер Теребовля?! Що ціла
Галичина?! Моя ціла вже моя!
Правда сидить там ще той дурень
Володар н Перемишлі та за два
тижні ні за південь його там
иже не стане — і князь поста-
ви па долоніо крихту хліба дмух-іф- і
сильно що злетіла на зем
лю — ось так Володар вже йою
немає! З Ляхами в нас мир у-пре- мося
об 5 горські горн і далі
пробуємо своїх сил А з ким та ко
ли подумаю в свій часі
—Так так! — потакує в одно
Туряк
Лазар сидів сумний Стільки ліг
вій вів ту 'політику щоб зломити
карк Василькові і розширити гра
ниці Волині як було давно в кін
ці добивався вже до цілії а тут
князь забуп його заслуги і вірну
службу А ще гой скоморох Ту
ряк! Дурень тай годі! Стольник
що цілими днями грав в кости та
піячнв і ніколи не займався дер
жавними ділами нині на готове
прискакує до князя і иодтакус!
А що найгірше — князь не злю
бив вже його Лазаря а Турлкопс
підхлібство Князь усе любив та-мі- х
і це найбіїьше боліло Лазаря
старого вірного дружинника як
ю нині Туряк висаджував зі сід-л- а
Туряк потакус тимчасом раз-у- -
раз князеві:
—Орел цар над птицями
оеегр над рибами а лев над зві-рям- н
а тії княже над Володи
миром Теребовлею Перемишлем
Князь підсміхнувся радий
—Ще трохи за скоро за ско-
ро
—За скоро?— питає Туряк —
Теребовля вже твоя княже а Пе
ремишль — пусте!
—А таки не мало в тім моїх
трудів та заслуг! —зітхнув тяжко
Лазар — Княже пригадуєш со- -
оі я і я вернув в мив і доніс то-
бі і Сііягоноікові що змовляють
ся проти вас обох?'
Князь махнув з легковаженчям
рукою
—Це пусте про їх-змов-
у знав
я х оез теое пане тисяцький
Найважніше тут отеє що це я я
внрвів теребовельського чорта із
рук київського скомороха О о с!
На вічу в Кпїві тії пане Лачаро
мовчав а бився та боровся я
один!
—В Кпїві на вічу я виносив
виду
—Виносив? Що на волю буліб
його пустили ми знаємо вже то!
—Наш князь відзначався все
надзвичайним розумом відвагою і
мудрістю — говорить Туряк до
Василя але так голоспо щоб і
ЕНЯЗЬ Чув
Колії князь вже все опооів а
деякі епізоди повторив по два а
навіть і по три рази не забув і
питав знов Кульмія:
—Ти чув? — Тепер кажи яка
твоя думка?
100 ЛЮДИИ ПОШУКУЄТЬСЯ
Добре платних—Стала робота
Потребуємо зараз більше людий і плати-
мо 50пт за годину пильним людям за
пвинашнт пвапю коли ви пвоіуговлии
І теся ло добре платного заняття як автомобілеві механіки і ло то
і боти в геоеджах до машино- - і елвтггричяознавства як лепнемн
механіки ло електричного й аіштелінового велдтвання мулярства а
плястровапня вязанпя ломів також барберства Мушинії запере- -
станьте звичайну роботу і вчіться добре платної професії ш--
пить за оезплатиими
У!сімкжШак$Сгюс)і
10313— ЮШ Вігмі лМпюпіоп Дій
— Тепер тим більше я не
знаю — відказує Кульмій І спи-
тав: —Чи справді були докази що
Василько зчовлясться з князем
Володимиром Мономахом? Князь
Володимир скликав на мир всіх
князів — а -- потім мав бн змов-
лятися щоби заняти Київ? Він
що йому Половці за плечима?
—Рціі далі! — промовив люто
князь його очі заіскрилися
—Отже дивне те все мені І —
По хвилі додав: — не той кня-
же наш приятель що схіблюв і
солодкою неправдою заслонюс
правду а той що на небезпеку й
нещастя що нам грозять отве-ра- е
очі і правду все говорить хоч
як вона гірка
—Рцн далі!
—В Перемишлі остав ще Воло
дВаарснлаькаскороВовлоТдаерребові ліТенреебсотвалліоо """ "'' "" "Т ь
Щ° "цвітуча" інка обзнакомле-тобо- ю возьмс під свою руку і зачне з
бій Значить: осліпив тніа 3 Яеяими Р°Дами "Р- - ™-господ- ние
Василька тим самим ""У™ СТ1ЛІЬ'11- - Щ° ваРтість чв"
ГІР0Х воліп- - зачав війну з Володарем цс-- ж яс- - ґеРчан бУлп тої "ч"
не і зрозуміле І Володимир Моно- - к"' Т :шка с "-'"с-
™ батькіч
мВаахсильккаожмеш Кгоолсиподциене првавздмаові 10з Ш™аУт1Дл"авзаали:ьікжУінкзувнзчааппзаопитСГоІ1юЬ-ві- и 1 обстоїть за Васильком коли к" щ0 Чна ВІШ0сила тРетю ™
'ІС™ФГУ ""? ™стку ™°- - неправда тим скорше стане п о- - "О
бороні мира Значить: вже нині
можна легко бачити дві або три
війни б які ми себе вмішали а
до яких скажім собі правду н очі
ми не приготовані Дружини мало
воїни босі зброї не стає
Князь не кинз вся лайливим
—
—
п
— дванацять
—
а
сірники
є
—
Князь скоро
скоро і
— чусні пане соцький
в Боні
є
я
—
і
—Власне заслоняєш!
я Володар є
Пому воювати! На ве-
денню війни розумівся і
Василько алето
князьі 110
долоні — Володимир —
Половці за Вирз- -
мені
і друг Святополк
Ляхів
і
—
біга
і веселилися
князеві
-
а
лий Туряк кілька
-- нього зпід ока і думав свою
Думу:
Який то Кульмій дурний Да-
вид Ігоревич іде тепер гору з
ним легко можна виплисти
дурень противиться! №і буде)
ВАРТІСТЬ ЖІНОК
ПЕРВІСНИХ НАРОДІВ
Біблії Яків сім
літ сватався' Рахилі заки вони
згодилася його жінкою Сім
літ сватався теж до кожної на-
ступної жінки тоді був звичай
за жінку треба було заплатити
або відробити Жінка мала тоді
означену ціну: пересічно трицять
срібняків і півтора мірки ячме-
ню
Греки і Римляни також кун)- -
1 '
Самособою з часом з розвитком
культури позбулися звичаю
жінку предметом торговії
Одначе серед первісних
народів той звнчій задержався
нині
ннр Африканець й піші
! до себе коли шьшлюбі відслужить
та родині цілий звичай
ний наймит островах довкола
Австралії за жінку муні- -
жінку дочку ватажка нлемени
до ціни треоа додати рушни-
цю островах Фіджі вистарчає
сама рушниця
Цікаві звичаї є в Індійців го-
ловно дуже вбогих Там молодий
бере жінку що перебирає на
себе гріхи свого тестя В провін-
ції Бірма суджений м)сить
домі будучого
роки й три місяці і щойно тоді
но до свого майна Самосди Остро--
ки й Ісляпдці платять за жінку
2— ренії червоношкірого
Індіянина жінко є наче
звірятем Відповідно ло того
ноалені за неї: одного до
пять коней Часом треба додати
фляшку горівки трохи харчів
словом но Кульмія як би хтось
! купує собі жінку та продає дочки
Ні пін поблід і тихо в середущій Африці за жінку тре-та- в
Лазаря: ба заплатити пять вістер до списи
Чуєш Лазаре? Що ти на то? в північнім Конто батько віддас
Пусте говорить Кульмій мн дочку за скриньку набоїв і два-и- е
зачинаємо посп ми вже їх кін- -' нацять цегол У країні Сомалі зі
чнмо! потішає Лазар радий жінку треба заплатити два воли
що князь знов питає його о раду Жінка Льонда (східна Афрн--
РоззмістьеяІ — впадає і Ту- - ка) коштс шість до
ряк Що? Володар? Володаря коров Племя Багума платить за
розібють Ляхи Мономах? жінку дає теж гарний
мах далеко! у Бога за двер- - лук зі стрілами та
ми! Зовсім нінші звичаї у Напуа- -
Розуміється що так — нрн- - сів (Австралія) Там молодий то-
чить і Лазар йно тоді мас право забрати жінку
як розхвилювагся
так заспокоївся
Отже
Кульмію ми безпечні за
на
до1
як
так
дверми! Не дурне то видумав Да-'ля- мн ті мушлі для тамошніх
вид! Але знаю тебе пане соць--1 людей одинокою оборотовою монс-кн- й
і спосіб думання Свої тою На островах Бромаска за мо-бажаш- ія
внеказусш за правду О лоду дівчину що може добре пра-
ти був бн рад щоб Воло- - цюкати на свого пана й володаря
дар і Мономах і Ляхи і чорт зна платять десять шнурів мушлів за-щ- е
хто рознесли мене! О знаю те поьтарша жінка варта лише ірч
висе чого бажло твоє серце (такі шнури На островах Сакра
Колнб сього бажав я під- - молода жінка коштує човен або
хліблювап би правду заслоняв безрогу Коли молодий бере за
О знаю
тебе! що Володір!
не зі мною
трішки
то дуже трішки
вже фі! — і дмухнув
Мономах?
йому плечима!
чім що там Мономах ніж
ним мною мій
щодо добре Туряк ктже:
Василька дістає жінку Калмиків моч-щ- е
заплатять цітого Ва-'гольс-
ьке Росії Сибірі)
енлька продам завтра ціну жінки устійнюс закон Знат- -
Слово летить птицею діло Калмик дочку
Словом княже десять верблюдів ко-Кульб- ій
скоро перебили Звичайний Калмик
Знаменито сказав коней Кірґіз платить також вер-Теребов-
лі
Перемишля! кричить блюдами кіньми волами вів-Тур- як
цямн штук відповід- -
Нашим князем можемо
чатцся! кричить Лазар
так розумісться!
славословіях маленький
одно схліблялп Кульмій
сидів задумавші все вевесе- -
ШФОоиашями
спозирнув ра-
зів
той
У
З знаємо що
бути
Бо
що
вва-
жати
богатьох
Так ще
їй рік
На
платять
то
тієї
На
пра-
цювати тестя
3 Для
робучич
уста--
ціни
гадав спи- -
Моно- - харчпмн
Ми
твій
вельми
за те що я фі! вони В (
й Я й племя в
їм хоч би
йде ний може за заж
волом — зачав дати або 15
та йому цей лише пять
— наш князі
й — або
від 7 до 27
— вели- -
—
—Так' під- -
в
Ковч
I вони пили і в
як
в
а
до
в три
або
я
я
таї
ЧУЄТЕСЬ ЯК ВДОМА
Гарні чисті просторі кімнати Горяча і
зимна вода в кожній кімнаті
4 Ціна $100 за добу МТШАІНОТЕІ
Согпег 96іЬ Зігееі & 104іЬ Ауєішє
ЕТШОЯТСЩ РЬопе 25263 АЬВЕТіТА