Ukrainski Visti, October 21, 1931

              Число 13 ШШШЩ М ЦЕНЕВИЧ
сен Повість з козацьких часів
М&-Н5а55а- К
7
(ДалО- -
і Треба було тепер поглянути що
с за вікном Вилажу на не мос
руштування обережно щоби кішис
ки не висунулися і все щоби не
завалилося підімноіо Бачу тепер
що віконце мас два крила а в
них самі малі ішгбкн запускані
на олово Відчиняю і бачу що од-
но крило о на завісах і дасться
легко линяти але друте' нерухоме
прикріплене в самЬі мурі Треба
його сплою вилучати Пробую ру-
ками не йде Злажу на діл 1 мало
що не перевертаю собою всього
але якось пішло Беру зі землі
той кинжал по докторі а як вий-
шов зпопу па гору беруся ним лу-
пати рами від вікна Щастя що
хоч були дубові але від часу і
пепогодн вже надпорохнаїїілн
Інакше хто зна чи на час зро-бнв- бн
я був що роботу бо кни-ка- л
уже до неї не надавався ли-щ- с
дзьобати тай дзьобати а успі-
ху по "видати
Вкінці впшіп я ціле вікно і всу-
ваюся в отпір а бачу на мою вті-
ху що доволі великий щоби не-рсеуіі)- ті!ся
плечима Розглядаюся
раз лежучн у вікні на мурі що
був широкий вихиляю голову що
там ні долі? Бачу дуже тісне по-дві- ря
довкола замкнене високими
мурави а псі мури еліті иеча в
них ніодпого вікна Один із тих
мурів ліпнії то буп очевидно від
Зарвгітці другий що напроти ме-
не пії шкогської уліті третій по
праній від камениці радчниі Ко-реііьопс- ььої
Дивлюся па саму до-
лину під себе і бачу тут на мою
втіху двері Вони не можуть про-
вадити деінде лише у сіпн тої ка-
мениці в якій я сиджу замкнений
Коли мені пощастить опуститися
на землю то матиму куди вийти
па Ринок а я вже боявся що з
того зовсім замурованого подвіря
иемр виходу і шо я знову найду-
ся в кліщі
Тепер ходить про те як спусти-
тися на діл? Вертаю на це моо
рунітупання 'злажу на доліпку і
скоро бачу що то менший клопіт
бо прецінь полотна маю аж заба-
гато Напсував я того полотна
більше ніж було треба не дбав
"що Фукенх буде гніватися бо я
надер його в паси 1 навязав стіль-
ки що не з одного поверха але
мало що не з ратушевої вежі був-б- н
міг опуститися на ньому Не
знав я де тірнзязатії цю линву прн
самім вікні тому привлзап її до
двох зелізннх пух які мала по
обах боках ця кован скриня' пе-
револік поза стіл а відтам мала
піти через вікно Одначе я те не
пускав її доки не буде нора на
це а здавалося мені що щойно
як западе печер буде найкра-
щий час до втечі Як я зробив це
все поклався на долівку бо вже
мене всі' кости болілії під умучен-п- я
і сам я не знаю як і коли за-
снув я собі в найліпше
Страх мене зняв не малий як я
пробудився бо вже смеркалося
Сердився я сам на себе що я та-
кий необачний таї що не боронив-
ся перед сном Бож легко було за-
спати аж до повороту Фукса а то-
ді вже не булоби для мене рятун-и- у
Зірвався я начеб хто мечем
замахнувся на мене поручнв себе
Господу Богу і Пресвятій Діві тай
забрався до діла Щоби могти на-
задгузь я череві пересунутися
крізь вікно треба було ще підви-
щити руштування Помогли мені
до цього дві порожні деревляні
бочки які я уставив на самім вер-
ху днами до гори як можна було
найбезпечніше Я подумав теж про
те що як пересуватисяму крізь
вікно мусітиму взяти лікті і руки
з линвою під себе а як перепиха-тнеям- у
назадгузь поздираю собі
долоні до муру віконної фрамуги
тому як далося я обвинув руки
полотном
Виліз я на верх мого руштува-
ння схопився сильно линви зро-
бленої з полотна присів рачки а
потім ноги всунув у вікно і став
сунутися назадгузь Не було то
так легко як мені передню на око
здавалося не мав я в що оперти-
ся бо ціле те моо руїнгування
могло запилитися з чого побудь
тож я паче вуж мусів поїшхатн
еам себе а потім наче щука ки-
дати собою пзад щоби висадитися
з вікна Коли я вкінці більшою
половиною вже висунувся і кинув-
ся з усісї сили пзад так страшно
погоїшся в ріки і в голову що
мало що не втратив ирптомности
таї мало що ие внпуетнв линви я
рук а тоді певно бувбн впав і
скрутні! собі вязи На щастя ви-
держав я це якось і найшовся на
долі
Скочив я до тих одних дверей
що були на иодівірі перебіг дов-
гий темний хідник і впав у сіші
камениці з сіней у браму з бра-
ми на Ринок Я ие думав над цим
передню куди мені ратупагнся як
уже буду вільний Тому ііл вгад бе-
руся до Руської вулиці Ледни я
пробіг кільканімщгь кроків чую
хтось біжить за мною 1 кричить
щоби мене держати та пізнаю з
жахом що ю Фукс Що маю лн
шс відщху в грудях і сили я по-
тах біжу сгрііою коли нараз впа-
дай мені в дорогу цей мулярчук
друга Палпрміп і згкн я шарпнув
горло і кричить:
— іГркяй ял тіш!
Хочу його на силу відтрупутн
і бувбн я його підтруиуіі але в тій
хвилі хглас мене Фукс за барки
Виршіаюся як можу конаю нога-
ми шарпаюся пробую кусати —
псе дарма держуть мене крілгко
оба а Фукс до опосї камениці з
усісї сили тягне мене Капі я так
гадаю що я вже пропав бо навіть
кишкала не можу вндістггтн щоби
боронитися так мене сильно дер-
жали один за горло другий за обі
руки нараз якісь велнкаиеькі ру-
чища замахнулися коло мене в су-ме- ріу
одна ха іас за шию Фукса
друга Пглгрмія і закн я іирпнув-с- я
далі бевх оба лежать на землі
В тій хвилі хтось схоїшп мене за
руку тай каже па вухо:
—Втікай за мною!
Б) в то Довган Закн тамті два
підвелися зі землі пін уже від-
садився далеко до Босацької фір-т- н
а я за ним
Довган свідомий
Я біг за Довганом не знав ку-
ди: насамперед до Босацької фір-т- п
підсн здовж міського муру аж
до Вірмен від Вірмен знову по-
під дім пана Штанцля Шольця
назад до вулиці Божого Тіла Аж
вкінці бачу що ми зробили ніби
коло тай добіг?ймо до задиої бра-
ми камениці пана Шпитка Тут
Довган задержався вшіяв із ки-
шені ключ відчинив браму но-трут-
ип
мене до сіней тай зараз
замкнув Станув я задиханий а
як лише трохи відітхнув питаюся:
— Довше а шукали мене тут
із ратуша?
—Шукали — каже Довган й
тягне мене за собою до індерма-х- а
Я був без шапки бо лишилася
у Фукса Тож кажу йому що му-
шу взяти собі стару шапку з мо-
го ванькнрика Пустіш мене але
йшов слідом за мною Вже було
зовсім стемнілося їїду нп омаць
ки у кут де стояла моя скринька
а мав я на думці не шапку але
цю залізну Семенову коробочку
Чи с ще вона? Шукаю — скринь
ви мосї нема !
—Довгане а моя скринька? —
питаю переляканий — може за
брали мені її?
—Може булиби взяли — каске
Довган — але я її зачасу схо-
вав Є в індермасі за белями ба-
вовни Пдн й ти зараз там схо-
вайся за белю а з Фуксом не за-
ходи собі !
— Довгане хай Бог заплатить
вам за те що ви мене живого
видерли цьому злюці! В саму по-
ру було бо колиб не ця щаслива
нагода вже булоби по мені!
—То ніяка нагода — тгробор-мот- ів
сторож Бо у нього все так
було коли говорив що — я тебе
рано здалека бачив як ти з
Фуксом заі панбрат ішов Я весь
час мав Фукьів дім на оці а ко-
ли тебе ие було і пан Ілля роз-
питував а Крае'овськнй і Чесак
приходили 'добре я їм говорив:
Фукс! Воші сміялися з мене а
мол правда була: Фукс!
Завів мене до склепу мій това-
ри де вже була моя скринька Я
ніби шугпв шапки а хотів за
сукманьку мацяю залізна коро-
бочка с! Внняп я її й крадьки
сховав у- - кишеню хоч 1 так Дов-
ган бувбн не міг бачити бо в
індермасі була темна ніч
—довгане — каїку я тепер —
закн розвидніться мене вже тут
не буде Тпка божа воля що хоч
я нічого злого не зробип мушу
втікати перед лихими людьми Од
наче мушу бачити лана Ляшке-внч- а
конче мушу Мага вельми
лажну справу до нього Чи пан
Ляшкевич дома?
—Пан Ляпгеепнч нагорі а па-
нн на вечері з цим купцем що
приїхав
—Ідіть же до нього благаю
вас ідіть і викличте його мені
Скажіть: маю важне діло до пьо-г- о
Ие моо діло чуже але важне
дуже важне Ідітьжс прошу вас!
Я вам лише одно скажу: Фукс!
Довган надумувався трохи але
ііінюи А певно це його найбіть-ш- с
переконало що л Фукса по-
звав За хвилю вернув із ліхтар-
ною а за ним прийшов Ляигьспич
ІГе сказав до мене пі слова тю-гляп-
уїв
лише мені в очн а здава-
лося мені що ие з гнівом але
наче зі жалем і смутком
—Пане Ляііікепич не про сеіе
хочу я вам говорити ие порл" те-
пер па це Але візьміть отсі па-
пери тай несіть їх зараз до пана
Шпитка й до цього купця з Ве-
неції брата докюра Курція! —
кажу я тай витягнув із ііппісігі па-
пери що їх найшов у коморі у
Фукса і даю йому їх до рук
—Що то з?і папері й відкіля
маш їх? — пнтасться Ляшке-вн- ч
—Фуксопі забрані я їх а що в
них подивіться !
Ляпіксішч взяв папери тай пі-
шов а Довган зачинив залізні
двері від інгермаха тай також
відійшов Пройнші добра година
коли я почув знову ключ у замку
й увійшов Довган
—Пан Ляїнкевнч каже тобі йти
до нього — каже й з ліхтаркою
йде наперед
Пішов я за ним на другий' по-
верх де була Ляшкевпчепа кімна-
та Застав я його самого Знову
глянув на мене такспмо як перед-ш- е
з жалем і смутком а мені це
припріще було ніж колиб наки-
нувся на мене з гнівом
—Говори як дістав ти ці па- -
пері- - питається
Я розказав коротко що вранці
Фукс мене на силу запровадив у
свою хату що замкнув тгм мене
у темній коморі що я найшов там
ці папери та що втік крізь пісно
Але що зайшло між нами цього
й словечком ие згадую Ляшке-вн- ч
каже на це:
—Яке тобі діло з Фуксом?
Мовчу хвилинку не знаю що
сказати а вкінці кажу:
—Фукс хоче мати від мене це
чого я йому не можу дати й хоче
зигтнце чого я йому не скажу
—Ані мені?
—Пане Ляшкевич — сказав я
цілую його руку — пробі не
гадайте зле про мене! До часу
вірте що л не злочинець і на
совісти не маю ніякої вини! Не
викажеться на мене ніщо хоч я
сьогодні сам ие в силі оборони
тися хоч як бажавби цього
—То не кажи мені — каже
Ляшкевич — коли не хочеш або
не можеш Я навіть не рад знати
Волю вже так Та мусиш знати
що у папа Шпитка не можеш
остатп а ві Львові також ні Шу-
кав тебе пан війт хотів тебе на
ратуш пан шпнтко казав що
тебе вже нема дома Колиж ти
вернувби обіцяв зараз ставити
тебе в уряді А цього тобі не тре-
ба говорити що пап Шпнтко до-
держить слова
—То маю зараз іти? — питаю
—Через ніч уже лишися і зав-
тра весь день але щоби тебе око
людське не бачило Один лише
Довтан буде знати про тебе Трн-ця- ть
літ служу панові Ярославо-
ві а за весь той час я ні разу
не' збрехав Завтра збрешу йому
пперше Бо коли спнтас мене ска
:ку що тебе нема Ти вирятував
мене з нещастя може й від емер
ти Тому й я тебе хочу вирятувати
ЗАХІДНІ ВІСТИ Сторона 7
з нещастя гі може також-- від
смертн Але вже екнітусмося Вже
нічого більше не можу зробити
Великий жаль стиснув мене за
серце що трачу і добру славу й
добродія що ці всі чесні люди
котрих мені Бог дав був сироті
за злочинця тепер матимуть мене
та що знову" мусітиму тинятися по
світу наче собака бездомна Я
розплакався і від цього плачу сло
ва не міг промовити
—Бог тебе не покине радше
стелиться „тобі тепер дорогі'' на
якій можеш доступити великої лас
ки — потішав мене Ляїнкевнч —
коли ти варта її Чого ти таг ду
же оажачі тепер масні: поїдеш у
Туреччину!
—В Туреччину! — скрикнув я
і власним ухам не вірив
—То Боже провидіння Папері
що ти їх забрав із дому Фукса я
віддав братові доктора К]рція з
Венеції То цироґрафн і впіпнси
на великі суми шо належать йо-
го пебіщикові братові Без цих
паперів хто зна чи бувбн їх ко-
ли відібрав а її них лежать ве-
ликі багацтва Отже пан Іїурцій
вдячтіпй за це призначив для те-
бе десять цекіпіп У твоїй скар-боп- ці
призбиралося тгкож трохи
гроша разом то дасть сумку З
цим можеш батька шукати До-
рога ие буде тебе коштувати пі
там ані назад коли Бог щасли-
во поможе
Я впав до ніг Ляшкевнчеві
хотів цілувати його ноги але він
не допустив до цього і говорив
Дгсіі:
—Так зложилося на твої: щастя
що позавтра виїздить ти Гарба])
із палкою до Туреччини Попрошу
його щоби взяв тебе ві собою
Поїдеш як його челядпнь' Дам
тобі також листа до Рущука до
Василіячпша о Володимира Він
там тепер г тай знас про бага-
тьох хрпетіянськнх бранців Може
він що чував про твого батька то
поможе тобі І гроші і лист пе
редам тобі завтра вечором Довга-
ном Як найти пана Гарбаря та-
кож дізнасшея від Довгапп Завтра
весь день пересидь у криївці шо
би тебе сохрань Боже ніхто не
бачив бо йде про твою голову
Сказав це Ляшкевич і відійшов
мерщій не дав мені навіть часу
подяк] вати- - Довган замкнув мене
на ключ Поклався я на порожніх
мішках але не спав нітрохи До
мене ніхто не згглянув кромі
Довгана Він приносив мені їсти
але нічого не хотів говорити ли-
ше по давньому наче ведмідь бур
мотіп
Сидів я еам і думав Тішило
мепе іцо їду в Туреччину шукати
батька Та одпо Ж]рнло мене шо
робити з діямантом? Взяти цю
прокляту коробочку зі собою чейже
не можу в Туреччину? Бо хто зна
які там мене нові пригоди чека-
ють? А лишити? Де? Кому? А
колиб я її й хотів закопати вже
не можу кати до самого виїзду з
Ггрбарем мушу сидіти замкнений
Діждався я вкінці вечера Ко-
ли вже добре стемнілося чую ключ
у замку відчиняються двері й
увіходить Довган Бачу шо ие
такий як усе: чогось вдоволений
Приніс мені вечеру а коли я взяв
ся їсти він несподівано махнув
рукою начеб уже чомусь був кі-
нець начеб щось уже запало й
каже:
—Фукс!
Глянув я на нього тай сміятися
мені хочеться а він також ви
кривав рота начрп зів щось ду
же квасного або гіркого Де в
нього означало сміх І каже він:
—Фукс і Утік Фукс!
І розказує мені шо Фукс утік
певно тому що я заорав йому
папері доктора Курція о яких
виходить що то він уоив його
Зараз на другий день після мосї
втечі війт із присяжними і кіль--- 1
кома людьми вибрався до нього
щоби перешукати' цілу хату По
знаходили якісь річі цього венець
кого доктора! але самого' Фукса
не дістали Пропав без сліду
звітрив чим усе пахне — та що
вкінці завтра далі шукатимуть і
копати в пігвпицях чи не найдуть
де трупа Коли Довган скінчив о-
повідати сказав інше на відхід-
ному:
—Опівночі прийду Підемо до
пана Гпрбаря
Я попросив ще Довгана щоби
Довган по короткій надумці зго- -
дігвся Відчинив мені задну браму
камениці але самого мене не хо-
тів пустити а йшов зі мною
Клопотіпськл камешщя шо в
ній жив кравець Чесак і шо була
його власна була — як я вже
давніше згадував — зараз коло
міського муру недалеко Ринку
Пересунулися ми в темноті ніхто
нас не пізнав а й мало хто сип-
нув Довган ждав на мене біля
камениці Я ввійшов до середипн
бо ще було відчинено Челядн
вже у ва ротаті не було Сидів ли-
ше Чесак із Олеикою прн вечері
Коли побачили мепе обоа скоро
встали від стола Гляділи па ме
не начеб я прийшов із тамтого
світа Поздоровив я їх чемно тай
кажу:
—Пане Чеспг приходжу попра-шати- ся
з вами і з лашіоіо Олеи-
кою тай від щирого серця подяку
вати що тні були такі добрі для
мепе А прошу вас пане Чесак —
і панну Олснку прошу ие вірте
колиб хто зле говорив про мене
Боя не почуваюся до нічого зло-
то тій Бог свідком що я совісти
моїй не винен
Чесак дзвонив ложкою по мисці
очп опустив у діл видно не знав
що мас сказ-'т- н на те а Оленка
також нічого не говорила Гляділа
мені просто в очн бистро й про-
низуюче начеб хотіла відчитати
мені з очей і з лиця чи говорю
прапду Я не спустив очей бо
не мав чого соромитися в душі
а Олена пнтасться:
— А куди Бог провадить?
—В Туреччіпіу з палкою їду
зараз на світанку
Стали мене тепер випитувати
А я що міг говорив а серце
мене боліло що цим добрим лю-
дям псего не мопсу сказати й
окриватися мушу перед ними з
власною правдою начеб то була
нечесна справа і не моя але кра
дена Оленка нрнобіняла мені як
я просив її шо споїм вуйком За-зуляк-
ом
дасть знати мамі до
Стрілковнч що зі мною сталося
що здоровлю її і прошу аби не
журилася бо Бог позволить мені
вернутися з цісї мандрівки а може
й пс самому Я вже хотів іти ко-
ли Оленка просила мене заждатс
хвилинки а сама вибігла до дру
гої хати
По хвилі Оленка вернулася При
несла щось з другої хати нодап
мрііі тгй каже:
— Хай Івась усе носить це на
шиї а Божа Матір хай храшпь
його тай разом із батьком здоро-
вого верне додому
Був то медалнк із визерунком
Пресвятої Діви на шовковому піну
рочку Взяв я його вдячний до
глибини душі аі щоби подякува-
ти словечка навіть не в силі був
промовити зі зворушення й ра-
дощів
З тяжким серцем вернув я до
камениці пана Шпитка і до мосї
криївки А коли Довган вже хо-
тів відійти та знову аж до півночі
замкнути мене на ключ прихо-
дить мені нараз думка до голови
признатися йому й кажу:
—Довган!
Він задержуся прн дверях
— Довгая! Був раз козак
Довган вибалушив на мене очн
тай каже:
— А що то казка буде?
— Буде казка але правдива —
кажу — казкаї про козака про
справжнього про такого козака
шо за Дніпром за порогами жис
з Турками і Татарами воюс па
Чорне Море виправляється по
ганські городи й замки з димом
'пускай
Довган що перед хвилинкою
глядів па мене як на бабу прн
кужілі що дітям клвкн розказуй
В увесь час стояв при відчинених
дверях щоби вийти примкнув те-
пер двері тай цікаво приступив
до мене ближче Поклав навіть на
скріпно ліхтарку і ключ що їх
усе держав готовими Видно що
рад був знати що то за повість
буде А воно вже так що україн-
ські селяне головнож ці що жн-ю- ть
під Львовом дуже любують
ся в козацтв! Не мають вони ні
чого за більше щастя в світі над
козацьке життя І пад буйність
М0ЛОдців яких шанують як най- -
славніщих лицарів ї героїв А я-к- их
двацятькілька літ опісля ко-
ли настали козацькі війни під слав
ним згпорожськнм гетьманом Бог
ДГШом Хмельницьким що то Львів
били для пнх
Довгая пропадав за козацтвом
пішов зі мною до Чесака бо маю облягав тоді наші українські лю-сказа- тн
йому щось дуже важне ди держали з ним розвідки ро
КоЬіп
К Чиновній V
гх
ІЗ ЦЕЇ МУКИ ВИ МОЖЕТЕ ПЕЧИ
БІЛЬШІ
Бачу що дуже уважно слухас тай
кажу далі:
—Цей козак то був козак із ко
залів з діда прадіда молодець
Батько його був козацьким осау-ло- м
а такий був страшний Тур-
кам що сам султан знав про цьо-
го а баші дріжатн на його згад-
ку Цього оеауіа один турецький
жид зрадою спіймай і Туркам про
дав тепер вони мають його п своїх
руках і стогне він у них у страш-
ній неволі так як і мій батько
про котрого зиасте Той то козак
хоче відімстнтнея на Турках і на
цьому жидові тай хоче відонтп
свого батька з неволі
Довтан стиснув свою долоню бо
була широка паче лопата в такий
сильний плетун то Ггпо мури
товкти ним наче молотом — 1
вдарив з усісї сили у велику скрн
пю з товарами що була иайблпше
тай мало не ропсаднп ії
Щобі це зробити — кажу
далі — в цього козака г лише
один спосіб Цей епосіб піп пору
чнв мені бо сам мусів утікати Я
цей спосіб знову комусь мушу по- -
ручптн бо сам їду у потгеькі
краї і ие можу цього забрати зі
собою Тому я нам виявлю не бо
маю вас за чесну і вірну душу
Довгане Але я мусів цьому ко
закові присягти мусите і ви ме-
ні Присягнете?
— Присягну — сказав Довган
і підніс руку вгору
—Присягніть що піхто не буде
цього знати і бачити лише той
хто до вас прийде зі знаком —
к їжу тай добуваю цей медалнк із
Пресвятою Дівою що я його ді
став від Олепкн Показав його
Довгапові тай кажу:
—На цю Пресвяту Матір Божу
—і на спасення душі вашої так
мені прнсягте як я ньому коза
кові присягав а як присягу зло-
мите будете під великою- - клять-
бою і будете під святої Трійці
відлучені та на місце Юдн по-
кликані!
Довган присяг я я йому так-сам- о
як колись козак Семен мс-- пі
приказую щоби нікому цього
не віддав Літе я()0 ені самому
або такому що прийде до нього
вдарить йому по лівому рамепн
й скаже: "Пророк Магомет!"
Навчив я його так псего як
мене Семен навчив Коли я вже
був певен що Довган добре зро
зуміп витягаю цей мішечок 1 даю
йому його в руш Здивувався ду- -
же що то таке мале і незначне
Глядить на мене і питається:
—І то вже весь той "спосіб"?
—Весь Довгане а я сам не
знаю що там о тай вам не ялося
знати і під присягою ие вільно
Ховайте то як найбезпечніше най
тайніще як лише можете а будьте
певні що колиб хто знав що
масте це па життя ваше иапося- -
дуться Гай і те памятайте що
колиб ви мене і цих козаків зра- -
дили смерть певна кде вас а по
смерти вічна кара! І
Не буде цього в мене — ка- -
і цілий йому в прнгорці
начеб то був горіх
— А як я відїду — кажу далі —
підете до Оленки Чесаківної тай
перекажете їй від мене щоби на- -
писала мамі що колиб якийсь чу
жпй чоловік передовсім козак
ІНоой
бцн
БОХОНЦІ
свідомі Хай лише мама вкаже де
вас шукати що у пана Шпитка
у Львові тай хай скаже слова:
"Довган свідомий"
—Довган свідомий! — повторив
він А мені здавалоея начеб був
задоволений і за честь мав собі
що стався повірником важної а
таемннчої річи
—А як гн це ехопаеге? —
питаюся ще
—Шо? той "спосіб"? — каже
Допган й ноглядас на мішечок у
ІфІІГОрЦІ — Цей "сПОСІб" ТПііНЙ
милесенький а я ие вміпбп схо-
вати його! Чорт не найде його!
(Далі буде)
ЖЕРТВИ ІНДІЙСЬКИХ ДЖУН-
ГЛІВ
Як доносять звідомлепил а
Лондону зіпнуло в індійських
джунглях 1927-ог- о року понад
22000 людей від гадюк і диких
хижаків І так від укуиіеинл га
дюк згинуло 19721 людей 1033
роздерлії тигри -- 105 зїлн вовки
218 леопарди 130 крокодилі 83
дикі свині 78 меднеді 53 вбили
слони а II згинули від шакалів
) другого боку в тім самім часі
вбито 57110 гадюк -- 1300 лео-
пардів 2738 вовків і 1308 ти-
грів
20-КІЛЕ- ВА МОНЕТА
У Швеції за королевої Хрнстн-іі- и
відкрили велнтенські поклади
мідп і їх внкорпсіалн для потреб
монетарні Мідяна монета наргоегії
10 срібних талярів важила блпз-к- о
20 кільоґрамів і називалася
"нлагмнит"
Ця важка монста_ була в обігу
від 1С1І до 17С6 р а державна
монетарня випустила її на суму
19 міліоиів талярів
Тоді коли та монета була в
обігу переховували її в пивниці
По багачам запас таких гр°ІІС"
міг завалити вищі надбудови до-
мів
Пяннця брав ту' монету на пле-
чі ніс до коршмії і вмішував її
під столом Опісля нив так довго
поки не пропив цілої ії вартості!
ЩЕ Є КРАЇ — НІЧИЇ
Недавно комендант францусько
го косішого корабля іменем Фран
ції обняв в посіданню маленький
острівець між островами що ле-
жать між Аоісю й Аветраліш
Острівець с СОО метрів довгий'' і
300 широкий Людність 'острова
(багато її мабут нема) живе з
ексилоатації коконових пальм
Досі й острівець і його мешканці
були нічиї Мабуть і податків не
знали А тепер уже мають опіку- -
пів '
34 МІНУТ НА МЕРТВІЙ ТОЧЦІ
Летун Дебрутель на висоті 300
метрів над землею спішив мотори
свого літака 1 видержав ЗО мінуг
без руху на одному місці Це
перший випадок у летуистві
_____
ДИВОГЛЯД
одно око але посередині лоба
малу таку трубу як слон за- -
місць рила а взагалі мало вигляд
маленької малпочки Жило всего
п!ар=у мін=ут ==! Відновляйте свою передплату на
же Довган та як схопив цей мі- - В Жагвараїп в 'Бразилії уро-шеч- ок
із залізною коробочкою дився дивогляд: порося яке мало
так зник
а
питав за мною тоді мас йому ска- - "Західні вісім" щоб Вам не стри-зат- и
щоби йшов до вас 1 іцо ви мумти висилки газети!
ЧУЄТЕСЬ ЯК ВДОМА
Гарні чисті просторі кімнати Горяча і
зимна вода в кожній кімнаті
Ціна $100 за добу
МТНЖА1 НОТЕЬ
Согпег 96іЬ Зігееі 6 104іЬ Ауєшіє
ИОМСЖТОК РЬопе 25263 АЬВЕНТА